Історія
Серед багатств, якими природа наділила людину, ліс є найзначнішим і, як ніякий інший природний ресурс, здатний більшою мірою забезпечити економічне процвітання і зростання добробуту населення Землі. Ліс-найбільший накопичувач сонячної енергії та біологічної маси, головне джерело кисню на Землі. Ліс очищає навколоземну атмосферу, регулює стік води, захищає ґрунт від ерозії, позитивно впливає на рух і температурний режим повітряних мас. Ліси України мають важливе значення не тільки як джерело поновлюваних ресурсів, але і як компонент біосфери, що виконує різноманітні захисні та соціальні функції. Неоціненне значення лісу для підтримки здоров’я і організації відпочинку дітей. Знадобилися багато століть для того, щоб в процесі виробничої діяльності люди почали усвідомлювати шкоду своїх дій і дій предків і замислюватися над подальшою долею країн, позбавлених лісової рослинності. Згубні наслідки нераціонального використання лісових ресурсів поступово приводили до уявлень про водоохоронні властивості лісів, що виявляються в тому, що ліси сприяють підтримці високої водності річок і загального збільшення водних запасів, а їх вирубка призводить до обміління річок і осушення місцевості.
Слід зазначити, що ліс – явище не тільки біологічне, географічне, економічне, а й історичне. Він є символом історії. Не можна користуватися лісом не знаючи його історії. З давніх давен ліс відігравав виняткову роль у житті людей…
Філія «Зміївське лісове господарство» розташоване у мальовничому куточку лівобережної України, у долині річки Сіверський Дінець та простягається на території Зміївського, Чугуївського, Первомайського, Лозівського та Близнюківського районів. Загальна площа лісового господарства становить 32388,65 га, з них 29602,5 га вкриті лісом. Роком організації Зміївського лісгоспу вважається 1935-й, коли була заснована самостійна одиниця – Зміївський лісгосп Харківського лісогосподарського тресту. Хоча перша письмова згадка про ліси Зміївщини відноситься до XI століття. Згідно літопису Новгород-Сіверський князь Ігор Святославич вів боротьбу з половцями за допомогою городищ, розташованих повз Сіверського Дінця, таких як Зміїв, Чугуїв та інші. Зміїв був вартовим укріпленням, надійною охороною від набігів нагайських та кримських татар. В рукописних картах «Генерального атласу» «всякого рода лісам з описами їх 1738-1782 рр.», що зберігаються в ермітажному зібранні Санкт-Петербургу, згадуються описи лісів Зміївського повіту.
У 1935 році Зміївський лісгосп став самостійною одиницею. До його складу увійшли лісництва розташовані на території Зміївського та Балакліївського районів. Загальна площа становила 22100 га. Першим директором був призначений С.Ю.Дубинський (жовтень 1935 р.)
Неможливо не зупинитися на тому, що Зміївщина також є батьківщиною найвидатнішого представника української лісничої науки академіка АН України Петра Степановича Погребняка, який народився у 1900 році в с. Малинівка Зміївського повіту. Його наукові праці – це ціла епоха не лише в українському, а й у світовому лісництві. В історію української і світової науки П.С.Погребняк увійшов як класик вітчизняного лісівництва, один з далекозорих мислителів нашого часу.
У часи окупації Зміївського району німецько-фашистськими загарбниками у Зміївському лісгоспі артобстрілами, пожежами, будівництвом окопів, завалів та інших воєнних споруд було пошкоджено тисячі гектарів лісу. До сих пір при розробці деревини від осколків, які залишилися у деревині, пошкоджуються верстати. Багатомільйонний збиток був причинений лісгоспу, але нічого ціннішого за життя не було... Не повернулася з боїв велика кількість лісівників. Так, насамперед, із числа робітників Зміївського лісгоспу пішли на війну 86 чоловік, з них 23 чол. загинули у боях за вітчизну.
Наш «зелений друг» був нам великим союзником у боротьбі з ворогом. Там мешкали партизани під командуванням Брехунця Я.А. та Любченка І.С., які наносили вагомих ударів по живій силі та техніці ворога.