Філія "Зміївське лісове господарство"

Серед багатств, якими природа наділила людину, ліс є найзначнішим і, як ніякий інший природний ресурс, здатний більшою мірою забезпечити економічне процвітання і зростання добробуту населення Землі. Ліс-найбільший накопичувач сонячної енергії та біологічної маси, головне джерело кисню на Землі. Ліс очищає навколоземну атмосферу, регулює стік води, захищає ґрунт від ерозії, позитивно впливає на рух і температурний режим повітряних мас. Ліси України мають важливе значення не тільки як джерело поновлюваних ресурсів, але і як компонент біосфери, що виконує різноманітні захисні та соціальні функції. Неоціненне значення лісу для підтримки здоров’я і організації відпочинку дітей. Знадобилися багато століть для того, щоб в процесі виробничої діяльності люди почали усвідомлювати шкоду своїх дій і дій предків і замислюватися над подальшою долею країн, позбавлених лісової рослинності. Згубні наслідки нераціонального використання лісових ресурсів поступово приводили до уявлень про водоохоронні властивості лісів, що виявляються в тому, що ліси сприяють підтримці високої водності річок і загального збільшення водних запасів, а їх вирубка призводить до обміління річок і осушення місцевості.

Слід зазначити, що ліс – явище не тільки біологічне, географічне, економічне, а й історичне. Він є символом історії. Не можна користуватися лісом не знаючи його історії. З давніх давен ліс відігравав виняткову роль у житті людей…

Філія «Зміївське лісове господарство» розташоване у мальовничому куточку лівобережної України, у долині річки Сіверський Дінець та простягається на території Зміївського, Чугуївського, Первомайського, Лозівського та Близнюківського районів. Загальна площа лісового господарства становить 32388,65 га, з них 29602,5 га вкриті лісом. Роком організації Зміївського лісгоспу вважається 1935-й, коли була заснована самостійна одиниця – Зміївський лісгосп Харківського лісогосподарського тресту. Хоча перша письмова згадка про ліси Зміївщини відноситься до XI століття. Згідно літопису Новгород-Сіверський князь Ігор Святославич вів боротьбу з половцями за допомогою городищ, розташованих повз Сіверського Дінця, таких як Зміїв, Чугуїв та інші. Зміїв був вартовим укріпленням, надійною охороною від набігів нагайських та кримських татар. В рукописних картах «Генерального атласу» «всякого рода лісам з описами їх 1738-1782 рр.», що зберігаються в ермітажному зібранні Санкт-Петербургу, згадуються описи лісів Зміївського повіту.

У 1935 році Зміївський лісгосп став самостійною одиницею. До його складу увійшли лісництва розташовані на території Зміївського та Балакліївського районів. Загальна площа становила 22100 га. Першим директором був призначений С.Ю.Дубинський (жовтень 1935 р.)

Неможливо не зупинитися на тому, що Зміївщина також є батьківщиною найвидатнішого представника української лісничої науки академіка АН України Петра Степановича Погребняка, який народився у 1900 році в с. Малинівка Зміївського повіту. Його наукові праці – це ціла епоха не лише в українському, а й у світовому лісництві. В історію української і світової науки П.С.Погребняк увійшов як класик вітчизняного лісівництва, один з далекозорих мислителів нашого часу.

У часи окупації Зміївського району німецько-фашистськими загарбниками у Зміївському лісгоспі артобстрілами, пожежами, будівництвом окопів, завалів та інших воєнних споруд було пошкоджено тисячі гектарів лісу. До сих пір при розробці деревини від осколків, які залишилися у деревині, пошкоджуються верстати. Багатомільйонний збиток був причинений лісгоспу, але нічого ціннішого за життя не було... Не повернулася з боїв велика кількість лісівників. Так, насамперед, із числа робітників Зміївського лісгоспу пішли на війну 86 чоловік, з них 23 чол. загинули у боях за вітчизну.

Наш «зелений друг» був нам великим союзником у боротьбі з ворогом. Там мешкали партизани під командуванням Брехунця Я.А. та Любченка І.С., які наносили вагомих ударів по живій силі та техніці ворога.

З перших днів визволення від окупантів, влада, яка вийшла з підпілля, відбудовувала лісгосп. Робітники Зміївського лісгоспу з натхненням приступили до відновлення зруйнованого господарства. Ліси на тисячах гектарів потребували негайного прибирання пошкоджених, побитих дерев. Майже у всіх куточках лісу знаходилися заміновані ділянки. Це дуже ускладнювало і затримувало роботу по ліквідації захаращеності та розмінуванню лісу. У всіх лісництвах були зруйновані або цілком спалені контори, житлові приміщення, дворові будови. Зокрема, в м. Зміїв була повністю спалена центральна садиба, три житлових будинки та надвірні будови лісгоспу (садиба лісгоспу була розташована тоді по вул. Адміністративній (колишня вулиця Леніна), на місці, де зараз стоїть пам’ятник Т.Г. Шевченку).

Виконання лісокультурних робіт до 1960 року проводилося вручну в дуже складних та важких умовах. Тільки в 1949 році лісгосп вперше придбав старий трактор «Універсал». До місця роботи працівники йшли пішки, на ручних повозках-тачках підвозили посадковий матеріал та інструменти.

Особливо слід відмітити важливість залісення Зміївським лісгоспом великих площин дуже еродованих, відкритих, донного походження сипучих пісків. Так, на території Зміївського району була проведена посадка лісової культури сосни в урочищі Сербівка на площі 1050 га, в Балакліївському районі на таких самих пісках (Андріївське лісництво) – 400 га. Зараз це повноцінні лісові насадження, де здійснюються усі лісогосподарські роботи.

Починаючи з 1960 року значно посилилося забезпечення лісгоспу тракторами та причіпним інвентарем. Були в значній мірі механізовані всі великі обсяги робіт: підготовка ґрунту, розкорчовка пнів, посадка лісу, догляд за лісовими культурами. Збільшення автотранспорту, в свою чергу забезпечило своєчасну доставку посадкового матеріалу до місць посадки, а особливо, до віддалених ділянок. У 1968-1969 рр. під керівництвом професора С.С. П’ятницького були посаджені перші селекційно-насінневі плантації, котрі стали основою селекційно-насінневого комплексу держлісгоспу. Впродовж цього періоду посаджено клонові насіннєві плантації, архівні-маточні плантації, гібридизаційні плантації віддалених географічних форм, насаджено пінетум різних видів сосни, прищеплених на звичайній сосні. Зараз ці плантації вступили у вік плодоношення. Таким чином усі соснові насадження лісгоспу мають покращену селекційну основу.

З того часу минуло багато років, але майбутнє – неможливе без минулого. Те, який вигляд і статус наразі має підприємство, цілком і повністю є результатом кропіткої праці та самовіддачі попередніх поколінь працівників. Історію потрібно знати та вивчати, тому що ми теж колись станемо історією…